Киевское метро

Населення Лондона все частіше користувалось саме цим засобом пересування, і за небачено короткий час потік пасажирів метро збільшився настільки, що перевершив найбільш оптимістичні сподівання. В наступні десятиліття метрополітени почали споруджувати у багатьох великих містах світу.

Приклад Лондона наслідували Ліверпуль і Глазго, Нью-Йорк і Чікаго, Берлін і Гамбург, Мадрід, Токіо, Будапешт, Буенос-Айрес, Афіни, Париж та інші. Найяскравішою сторінкою в історії будівництва підземних доріг для нас є спорудження метрополітенів у найбільших містах нашої країни та країнах СНД - Києві, Дніпропетровську, Харкові, Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Єревані, Тбілісі, Баку, Омську. 5 травня 1935 р. вперше відчинилися двері тринядцяти станцій першої черги Московського метрополітену.

Радянських людей зустріли казкові підземні палаци, де не відчувався гнітючий морок підземелля, де різноколірний мармур і полірований граніт підкреслюють тонкі переливи кришталю і блиск позолоти. У 1955 році відкрився рух на підземній дорозі в Ленінграді. А в 1960 р. почав діяти Київський метрополітен - окраса і гордість столиці України. Київське метро - не тільки першокласна транспортна споруда, а й видатний твір мистецтва. Він побудований в єдиному комплексі монументальних архітектурних споруд під землею та на її поверхні. В період його проектування і будівництва архітекторам довелося розв'язати досить складне завдання - як використати всі можливості архітектурної композиції, щоб надати станціям життєрадісного, глибоко оптимістичного, художнього, і разом з тим, - виключно оригінального вигляду.

Важливі дати в історії Київського метрополітену
Рік	Пускові об'єкти	Експлуатаційна довжина дільниці
1949 - 1960	Будівництво Київського метрополітену
1960	Дільниця Вокзальна - Днiпро (5 станцій)	5,2 км
1963	Дільниця Вокзальна - Шулявська (2 станції)	3,3 км
1965	Дільниця Днiпро - Дарниця (міст через Дніпро, 3 станції, депо 'Дарниця')	4,2 км
1968	Дільниця Дарниця - Чернiгiвська (1 станція)	1,3 км
1971	Дільниця Шулявська - Святошин (3 станції)	4,2 км
1976	Дільниця Майдан Незалежності - Контрактова пл. (3 станції)	2,3 км
1979	Дільниця Чернiгiвська - Лiсова (1 станція)	1,2 км
1980	Дільниця Контрактова пл. - Оболонь (3 станції)	4,4 км
1981	Дільниця Майдан Незалежності - Республіканський стадіон (2 станції)	2,1 км
1982	Дільниця Оболонь - Героїв Днiпра (2 станції)	2,2 км
1984	Дільниця Республіканський стадiон - Либiдська (2 станції)	2,3 км
1985	Завод по ремонту рухомого складу ОМ-2
1986	2-й перехід Хрещатик - Майдан Незалежності
1986	Реконструкцiя колійного розвитку ст.Дарниця
1987	2-й вихiд на станцii Гідропарк
1987	Дільниця Університет-Театральна-Хрещатик (1 станція)	,1 км
1988	Депо Оболонь
1989	Дільниця Золотi Ворота - Кловська (3 станції)	1,9 км
1991	Дільниця Кловська - Видубичі (2 станції)	4,4 км
1992	Дільниця Видубичi - Осокорки (2 станції, міст через Дніпро)	4,2 км
1994	Дільниця Осокорки - Харкiвська (2 станції)	2,6 км
1996	Дільниця Золотi Ворота - Лук`янiвська (1 станція)	3,1 км
1997	Ст. Печерська
2000	Дільниця Лук`янiвська - Дорогожичі (1 станція)	2,67 км

Будівництво Роботи по спорудженню київської підземної магістралі почалися у 1949 р. Цього року була створена проектна група, яка незабаром перетворилася в 'Київметропроект'. Літопис народження трудового колективу Київського метрополітену починається із створення 23 лютого 1960 року ініціативної групи спеціалістів, на чолі з начальником метрополітену Орловим Миколою Костянтиновичем, для проведення заходів щодо підготовки пуску і приймання в експлуатацію першої дільниці, довжиною 5.2 км , з 5 станціями.

В листопаді 1960 року в урочистій обстановці Київський метрополітен відчинив свої двері для пасажирів. Місто одержало потужний, зручний та безпечний вид пасажирського транспорту. Створення підземної транспортної магістралі стало важливим етапом в технічному вдосконаленні міста, значно послабило транспортну проблему, збагатило столицю України чудовим архітектурним ансамблем.

Метрополітен гармонійно вписався в повсякденне життя, а добре всім знайомий знак над входами в підземні палаци став невід’ємним фрагментом міського пейзажу.

Минуло більше 4-х десятиліть з дня відкриття руху електропоїздів на першій дільниці метрополітену. За цей час були збудовані та введені в дію нові станції, дільниці та лінії, які на якісно новому рівні забезпечують постійно зростаючу потребу Києва в пасажирських перевезеннях.

Успіхи і досягнення У 1977 р. Київському метрополітену було присвоєно ім'я В.І. Леніна. У 1979 р. колективу метрополітена були присвоєні звання 'Підприємство високої культури виробництва' та ' Зразкове підприємство м.Києва' . квітня 1981 р. за великі успіхи , досягнені у виконанні завдань десятої п'ятирічки та забезпечення високої культури обслуговування пасажирів Київський метрополітен нагороджено орденом Трудового Червоного Прапору. За досягнуті успіхи в праці, ініціативу та професійну майстерність 224 працівника відзначені державними нагородами:

	орденами:	Леніна	- 1 чол.
	Жовтневої Революції	- 3 чол.
Трудового Червоного Прапору	- 16 чол.
Дружби народів	- 4 чол.
Трудової Слави III ступені	- 20 чол.
медалями		- 159 чол.

Почесне звання “Заслужений працівник транспорту України” присвоєно 10 працівникам.

Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України нагороджено 13 чоловік. Вищою галузевою нагородою Знаком “Почесному залізничнику” нагороджено 48 працівників. Метрополітен сьогодні Сьогодні Київський метрополітен має 3 діючі лінії, експлуатаційна довжина яких близько 50 км . До послуг пасажирів – 40 станцій, з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. Лінії метрополітену перетинають всі 10 районів міста. Перша лінія, Святошинсько-Броварська, історія якої починається з 6 листопада 1960 року, має довжину 19.6 км (із яких 6.7 км – наземна ділянка) і 16 станцій.

Наземна ділянка має 2 мостових переходи – через ручку Дніпро та Русанівську протоку та 2 шляхопроводи. Друга лінія, Куренівсько-Червоноармійська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 16 грудня 1976 року, має довжину 13.2 км і 12 станцій. Третя лінія, Сирецько-Печерська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 31 грудня 1989 року, має довжину 18.8 км і 12 станцій. Така схема ліній метрополітену в значній мірі задовольняє потребу населення та гостей міста в перевезеннях до місць роботи, громадських та культурних центрів, сприяє сполученню житлових і промислових районів з центром міста. Всі діючі станції Київського метро різні за характером конструкцій, архітектурним та художнім оформленням. Кожна станція має свій індивідуальній вигляд, краса наземних споруд органічно вписується в квартали та вулиці міста, а ошатність підземних вестибюлів з яскравим прикладом злиття інженерної майстерності та художньої думки. Київський метрополітен – це багатогалузеве підприємство, сучасний складний інженерний комплекс. В його складі функціонують 9 експлуатаційних служб, 2 електродепо (“Дарниця” та “Оболонь”), майстерні з капітального ремонту рухомого складу. Всі три лінії метрополітену обладнані пристроями автоматики та телемеханіки руху поїздів. Водіння поїздів здійснюється одним машиністом.

Основним засобом забезпечення безпеки руху поїздів метрополітену є система автоматичного регулювання швидкості (АРШ). Загальний парк депо складає 579 вагонів.

Електродепо є основними виробничими підрозділами служби рухомого складу і призначені для проведення поточних ремонтів, технічного обслуговування вагонів та забезпечення експлуатації поїздів на лініях.

Пасажирів метрополітену обслуговують 107 ескалаторів, що діють на 22 станціях. Лінії метрополітену обладнані системами вентиляції, опалення, водопостачання, водовідведення. На лініях метрополітену діють автоматизовані системи управління технологічними процесами ескалаторів, електропостачанням, рухом поїздів та сантехнікою. Жоден елемент складного багатогранного господарства метрополітену не може працювати без електричної енергії. Енергетична система метрополітену включає розвинену кабельну мережу, 38 тягово-понижувальних підстанцій, 2 тягові підстанції, 14 трансформаторних підстанцій.

Керування ними здійснюється з автоматизованих диспетчерських пунктів.

Безперебійність та чіткість роботи найскладнішої техніки в цілому, залежить від багатотисячного колективу працівників, котрі обслуговують техніку.

Управління та контроль за рухом поїздів на лініях, роботою ескалаторів та сантехніки, системою електропостачання здійснюється з автоматизованих диспетчерських пунктів. Станції обладнані системою управління з застосуванням пристроїв телебачення: з пульта оператора здійснюється контроль усіх процесів обслуговування пасажирів.

оценить коммерческую недвижимость в Белгороде
оценка склада в Москве
оценка станка в Калуге